Tape Flakes

Теперь я полностью уверен в крутости Украины.Вакарчук , да прекрасный рокер , да и просто музыкант.Друга ріка я питался заставить себя их послушать , ну не пошло . Ну никак только ихнее хиты ,и то я от них не в восторге. Бумбокс , 5'ница- вторая для меня закончилась на песне " ты кидал?".Не понимаю я их как группы , ячейки музыки.
   а вот Tape Flakes это был прорыв в моем мире украинской музыки . Свежее , яркое главное я такого раньше не слышал.Ну нет это я загнул . слышал конечно , но у них есть свой стиль .

" Музыка начинается, когда пять человек очень внимательно слушают друг друга и никто не тянет на себя одеяло, и в то же время каждый имеет возможность проявить свою индивидуальность. 

Мы играем, балансируя на грани между математикой и эмоциями. Иногда возникает чувство, что это музыка играет нас, а не наоборот. Наши песни о любви, войне, социальной несправедливости, добре и зле, женщинах, мужчинах, электричестве, квантовой механике, наркотиках, тачках, начале и конце чего-нибудь… Красной нитью через тексты песен проходит ложность принятых человечеством идеалов и принципов. Право определять стилистические рамки и развешивать ярлыки группа Tape Flakes любезно предоставляет музыкальным критикам нашей необъятной галактики. Нам просто нравится делать интересную музыку. "

   Гениальность клипа (тут я конечно перегибаю) и отношения к музыке тоже поражают своей точностью и правильностью на мой взгляд . Ритмичность и мелодичность заставляют слушать снова и снова .

      Что в них еще хорошего , это простота , нет ничего заумного потому что и не нужно . Нужно просто играть что то новое . А в нашей молодой державе , уж есть еще не открытые сферы деятельности , особенно в музыке .

Делайте хрень никому непонятную .Выделяйтесь.

     Как легко люди верят в то что они хотят. Им не нужно намеков. Мигов , подмигиваний .они думают то что хотят . И только дело времени когда они решат что ты думаешь так же. Люди глупцы , они обманывают себя заставляя страдать , и других тоже.Это доходит до абсурда .И это прослеживается везде во всех сферах жизни . во все периоды существования человечества.Как когда-то верили в религию(язычество).
 
       Я терпим к любой религии но только язычество я не могу привязать к другим религия.Опять же таки почти во всех (я только что погуглил для подтверждения ранее сложившегося мнения) религия смысл один и тот же . Есть сила , или как это назвать Богом , буддой , алахом .Суть везде одна , и в даосизме и в синтоизме - только там эта сил которую мы называем господом во всем что их окружает , к тому же такое и в библии написано аля "бог есть во всем"тобишь "святой дух".
     Ну так вот к чему я вел , по сути если посмотреть в корень ,религия подразумевает одно и тоже, а люди уже в свою очередь это интерпретируют как хотят. Возьмем только католиков и протестантов , католическая церковь сформировалась раньше и все было путем пока мартин лютер не решил написать свои "95 тезисов".Зачем , зачем ?! Как я понимаю это - чувак решил написать что ему не нравиться в его религии и предложить то чтобы он поменял ,книга жалоб и предложений на воротах "замковой церкви".И тут не с того не сего появились люди которым захотелось в это поверить.Да суть же одна и та же(двух религий).Только вы с католицизма в протестантизм , и теперь будете себя кое в чем ужимать и жить строже.Что ? Люди о чем вы , будь ты католиком делай что хочешь живи по строгим законам , не совоокупляйся с кем попал некто же не против.Нет придумай религию дай людям то что они хотят , а потом еще воюй за свою религию убивая людей(как не странно?).
    Зачем. Это главный вопрос. Возвращаясь в начало ,все кто сразу перешли к протестантизму просто хотели того("верят в то что они хотят") что предложил им Лютер(" дело времени когда они решат что ты думаешь так же"),или просто чего-то нового.

   Люди придумывают все это себе сами.Просто ища этому доказательства потом, и находят потому что хотят.Человек сам выбирает во что ему верить и это самое большое его достоинство и недостаток.Иногда люди настолько погружаются в собственное мнение что оно становиться настолько далеким от правды что вернуть ничего нельзя.А перестать верить в свои убеждения очень сложно.Поэтому люди строят вокруг себя новый мир.Жители или житель этого нового мира живет на самом деле в нашем мире но смотрит на него по другому .И вот этот разный взгляд на мир делает людей разными.
      Это круто и не очень. Я иногда в доску не понимаю чужих взглядов, а иногда не понимают мои.
            Если бы все все понимали было бы не интересно. Все были бы одинаковыми , это ужасно.По этому есть все эти полит.партии , религии и направления в музыке.
 Люди придумывайте что-то свое и новое. Делайте хрень никому непонятную .Выделяйтесь.

мій перший апогей

мої відносини з музикою перейшли на новий рівень :
  1.Я почав довіряти своему смаку,і відрізняти те що мені подобається без годин прослуховування .
  2.я не зациклююся на певній кількості гуртів .мене ніколи не нудило від того що я слухаю ,але знання всіх пісень на пам'ять було обов'язковим .
  3. 5 -6 прослуховувань одного альбому мені достатньо ,здебільшого це кілька днів . вже не місяців
  4.я вже не ідеалізую гурти , хоча від своїх поглядів я не відходжу
  5. я припинив беззупинні пошуки в інтернеті , і слухаю те що мені радять інші .Бо втомився від годин пошуків саме такого гурту і музики яка мені зараз потрібна .
  6. мені потрібне саме те що мені запропоновують, а скоріше щось цікаве свіже і нове .хочеться зробити новий подих перед новим стрибком в пізнання своїх вибагливих смаків
  7.прийшов час для нових напрямів і це буде " Психоделический рок " основа була закладена "Depeche Mode" прийшов час для грандіозного періоду -"Pink Floyd" сподіваюся мій перший апогей в моему муз житті
  8. але я впевнений -буде щось краще !

Поза межами болю скорочено - Турянський Осип

слово

"Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля і смерті".

Автор вирішив написати про своїх загиблих товаришів, тіні яких йому з'являються у сні і наяву. Це буде їм жалобним вінком, а спільні муки хай "падуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові й нікчемності". "Хай ясна ідея... веде... все вище й вище на сонячний шлях волі і щастя великого українського народу й до вселюдського братства й любові.

І коли наша боротьба за волю така важка і кривава, то не падаймо нгна хвилю в темряву розпуки, бо

Через сльози і терпіння

Шлях веде до просвітління:

Хто боровся, скутий тьмою,

Тому сонце — мрія мрій".



І

Штранцінгер, який просувався зі своїми шістьма товаришами, раптом зупинився. Він був сліпий, і скрипка — те єдине, що лишила ому воєнна доля. Іти більше не міг, сказав, що залишиться тут. Товариші сказали, що залишаться з ним. Підійшов старий серб-охоронець, націлився на Сабо. Той ударив його палицею по голові. У сумці в стражника були патрони, але ні крихітки їстівного. Навколо були засніжені гори, урвища й безодні, скрізь чигала смерть. Ніде й сліду людей. Якщо й зустрінуть хату албанця, то й там їх чигає куля. Втома тягне всіх додолу, але сідати не можна — замерзнеш одразу.


Тільки наче з-поза сумерків, з безкраїх засвітів, із-за океану ніж-о тихенько щось гомонить: "Тату, тату!" Син.

Треба вогню, без нього загинуть. Знайшли якийсь корч, відірвали від нього, що могли, але мокрі гілочки не загорялися. Книжки Шекспіра, Ґете, Канта спалили ще три дні тому. Кожен відірвав від себе шмат сухого одягу, але й це не допомогло. Потрібний був цілий одяг. Значить, хтось заради загального добра мусив померти. Але всі хотіли жити. Тоді вирішили, що помре найслабший. Вони будуть скакати, танцювати навколо того корча, поки хтось не впаде. "Без найменшої тіні спротиву почали скакати людські скелети, замерзлі з морозу, смертельно вичерпані голодом, бігати і скакати довкола корча. Лише одна думка вводила в рух їх закостенілі ноги: "Скачи, скачи і витримай... а то, може, твої власні товариші тебе доб'ють!" Почався дикий танець. Героєві-оповідачеві хотілося впасти, скочити в безодню, але слабенькі ручки сина, які він ніби відчував на шиї, тримали його.

Добровський сміявся й показував елегантні фігури танцю, бо був колись балетмейстером. Сказав, щоб товариші уявили собі, що танцюють на балу з прекрасними дамами, котрим говорять компліменти, яких цілують.

Один упав знесилений, але зараз же підхопився, як м'ячик, боячись виявитися найслабшим. Бояні заплакав і став кликати маму. Добровський розмовляв з коханою жінкою, говорячи, щоб не лякалася його теперішнього вигляду. "Адже ви знаєте, звідкіля у мене мертвецькі руки і щоки? З грому гармат, із тяжких ран душі і тіла, з голоду й розпуки вони. З геройської боротьби за ваші товстенькі щоки й руки, за ваші золоті намиста й жемчуги. Та коли я гинув серед куль у ямі, вам не стало терпцю ждати на мене". Тепер він уже не плаче, як тоді, лише сміється. Бояні не міг більше скакати, хотів кинутися в прірву, але йому не дали. Він подивився на кожного з товаришів і закликав маму на порятунок. Сабо глянув на нього й сказав співчутливо, що й він людина, хай той не думає погано про нього. Бояні всміхнувся, попросив передати якісь гарні слова його мамі й заспокоїти її, що помер він у теплій хаті на м'якій постелі.

Товариші стягли з трупа вбрання і розпалили вогонь. "Важке мовчання перебив Добровський: "Оце має бути людська доля! Вродилася людина, плакала, сміялася, співала, навчилася ходити і при чимчикувала, сердешна, аж сюди, щоби після найстрашніших мук покластися тут, у тій проклятій льодовій пустині на спочинок.

— Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити".



Укр.літ ,І хто скаже що у нас немає нормальних письменників .

Учителя . Люди которые бескорыстно питаются помочь нам. Таки бескорыстно потому что живут на минимальную зарплату("Вперше зарплата вчителя в 2011 році перевищила дві тисячі гривень. Про це заявив міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник" "Слід зазначити, що в 2012 році зарплата вчителя вищої категорії буде складати близько трьох тисяч гривень. Але, як відомо , щоб отримати вищу категорію, в школі треба пропрацювати 20 і більше років.") , и просто таки заставляют нас учиться когда мы того не хотим (а нужно). Единственное что меня напрягает это дополнительные.Но пораскинув мозгами я пришел к выводу что это следствие неуравновешенной программы обучения. Зачем мне история если я буду поступать на инженера, ну в таком количестве , ну в 11 то классе.Просто дети учат то что им реально надо за свой счет в виде дополнительных занятий.И тут постает вопрос "Историк что ли сволоч заставлять тебя инженера так учить историю?" . тебе не нужна была история пошел бы в колледж .Раз уж нет , ты выбрал учить историю , и твой педагог действительно молодец что заставляет тебя учить .

   В универе дополнительных нет , там ты учишь то что тебе нужно.И чаще всего это преподают как что просто понятней некуда. Потому что это делают не ради зарплаты , а чтобы научить , дать знания .

 Учителя . Кто кроме их при выборе профессии говорит "я просто люблю детей, и хочу их учить" подразумевает именно это а не зарплату("Дети!?!да за них же башляют 2000, это же мне на проезд, общежитие, и новые тапочки, с зайцами между прочим!"). Вот я говорю , и это реально так ," я просто люблю здания , и хочу их строить" , на самом деле это " здания!?! да за них же башляют ух ты как!".

  Учителя.А кто не хочет быть учителем ? Это же одна из немногих профессий когда твой труд приносит другим счастье . Не то счастье как при покупки новой комфортабельной квартиры , а то когда ты понимаешь что если бы ты не закончил школу ,со всеми уродами учителями ,ты бы сейчас не новую квартирку то обмывал а от силы телевизор, бабушкин в своей комнате от чьей-то блевоты ,после вчерашнего гулянья со спиртом и солёными огурчиками .

  Учителя. Цените этих людей , ну хотя бы пытайтесь,  они же пытаются не замечать весь тот ужас что вы им делаете ,пытаются жить на 2 косаря ...