ЗАРАЗА
Приближается к Каиру судно
С длинными знаменами Пророка.
По матросам угадать нетрудно,
Что они с востока.
Капитан кричит и суетится,
Слышен голос, гортанный и резкий,
Меж снастей видны смуглые лица
И мелькают красные фески.
На пристани толпятся дети,
Забавны их тонкие тельца,
Они сошлись еще на рассвете
Посмотреть, где станут пришельцы.
Аисты сидят на крыше
И вытягивают шеи.
Они всех выше,
И им виднее.
Аисты - воздушные маги.
Им многое тайное понятно:
Почему у одного бродяги
На щеках багровые пятна.
Аисты кричат над домами,
Но никто не слышит их рассказа,
Что вместе с духами и шелками
Пробирается в город зараза.
коментар: " ок, да? я нашел
этот стих когда писал сочинение по зарубежке , как не странно о гумелеве. я был восхищен его биографией (на самом деле
нет , поэт как поэт . все тогда отгрибали даже берия (или еще нет)).но как факт
он был интересным человеком . но только человеком . А потом я подумал
"может он и поэт нормальный , литература как-ни-как ",забил в ,поиск
и увидел не так уж и много стихов . и много совсем не интригующих названий."зараза?
Хм. мож чет интересное".на половине стиха у меня сложилось впечатление что
это полная ересь , да и до конца так было . До последней строфы
."Пробирается в город зараза" . я аплодировал стоя (это было в часа
2:22 утра так что аплодисменты были у меня в голове).Но такое впечатление ...
КУКІЛЬ
Стріляють серце,
стріляють душу —
нічого їм
не жаль.
…Сіло собі
край вікна,
засунуло пучечку в
рота,
мами визирає.
А мати лежить
посеред улиці
з
півхунтом хліба у
руці…
Над двадцятим
віком
Читаю душі ваші, наче книги, я..."
*
* *
Читаю душі
ваші, наче книги,
я
І
сам цвіту —
ридаю, як роса…
Ах, на
землі одна, одна
релігія —
Страждань
краса.
Ви ніжно-стомлені, —
троянди зломлені:
Ой, не
цвісти вам знову,
не цвісти.
Кричать ножі,
серцями в серце
встромлені:
зглянсь
хоч Ти!
Ріка біжить,
хлюпоче, грається.
На ній
линяють весни, мов
убір…
Ви плачете.
Вам серце розривається:
Людина
— звір.
О, не
тривожтесь так, мої
улюблені:
Людина —
звір, в вас
чия ж любов?
Ви всі
— до храмів
храму стежки згублені
Святих
дібров.
коментар: україна ,тичина . всі
його так не люблять ,чомусь!?він також був вбитий , але не фізично а як поет
,особистість . ви думаете він хотів , любив коміністів ? він їх боявся , але
менше (до певного часу) Гумелев зовсім на політицну тему не писав , не
скаржився(не в той час не в тому місті опинився, вся причина смерті).а ось
тичина боровся і був зломлений ,зломлений тому що ніхто не знае його такого-
"Гаї шумлять..."
*
* *
Гаї шумлять
—
Я
слухаю.
Хмарки біжать
—
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого
душі моїй
так
весело.
Гей, дзвін
гуде —
Іздалеку.
Думки пряде
—
Над
нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи
мене
мов
ластівку.
Я
йду, іду —
Зворушений.
Когось все
жду —
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під
тихий шепіт трав
голублячий.
Щось мріє
гай —
Над
річкою.
Ген неба
край —
Як
золото.
Мов золото
— поколото,
Горить-тремтить ріка,
як
музика
всі вперто вірять що він тільки
такий
Партія веде
Та нехай собі як знають
Божеволіють, конають, —
Нам своє робить:
Всіх панів до ’дної ями,
Буржуїв за буржуями
Будем, будем бить!
Будем, будем бить!
Адже це уже не дивно,
Що ми твердо, супротивно,
Владно устаєм.
Ми йдемо походом гідним, —
Всім пригнобленим і бідним
Руку подаєм!
Руку подаєм!
Оживляєм гори, води,
Вибудовуєм заводи,
Ростемо ж ми, гей! —
До пустель, каналу й річки
Наші славні п’ятирічки —
Мовби до дітей,
До своїх дітей
відкрийте очі і ви побачите
більше ніж сподіваетесь
