гумилёв

ЗАРАЗА 

Приближается к Каиру судно

С длинными знаменами Пророка.

По матросам угадать нетрудно,

Что они с востока.

Капитан кричит и суетится,

Слышен голос, гортанный и резкий,

Меж снастей видны смуглые лица

И мелькают красные фески.

На пристани толпятся дети,

Забавны их тонкие тельца,

Они сошлись еще на рассвете

Посмотреть, где станут пришельцы.

Аисты сидят на крыше

И вытягивают шеи.

Они всех выше,

И им виднее.

Аисты - воздушные маги.

Им многое тайное понятно:

Почему у одного бродяги

На щеках багровые пятна.

Аисты кричат над домами,

Но никто не слышит их рассказа,

Что вместе с духами и шелками

Пробирается в город зараза.

коментар: " ок, да? я нашел этот стих когда писал сочинение по зарубежке , как не странно о гумелеве.  я был восхищен его биографией (на самом деле нет , поэт как поэт . все тогда отгрибали даже берия (или еще нет)).но как факт он был интересным человеком . но только человеком . А потом я подумал "может он и поэт нормальный , литература как-ни-как ",забил в ,поиск и увидел не так уж и много стихов . и много совсем не интригующих названий."зараза? Хм. мож чет интересное".на половине стиха у меня сложилось впечатление что это полная ересь , да и до конца так было . До последней строфы ."Пробирается в город зараза" . я аплодировал стоя (это было в часа 2:22 утра так что аплодисменты были у меня в голове).Но такое впечатление ...

КУКІЛЬ

Стріляють  серце,  стріляють  душу  —  нічого  їм

не  жаль. 

…Сіло  собі  край  вікна, 

   засунуло  пучечку  в  рота, 

мами  визирає.  А  мати  лежить  посеред  улиці

з  півхунтом  хліба  у

руці… 

Над  двадцятим  віком 

 Читаю душі ваші, наче книги, я..."

*  *  * 

Читаю  душі  ваші,  наче  книги,  я 

І  сам  цвіту  —  ридаю,  як  роса… 

Ах,  на  землі  одна,  одна  релігія  — 

 Страждань  краса. 

Ви  ніжно-стомлені,  —  троянди  зломлені: 

Ой,  не  цвісти  вам  знову,  не  цвісти. 

Кричать  ножі,  серцями  в  серце  встромлені: 

 зглянсь  хоч  Ти! 

Ріка  біжить,  хлюпоче,  грається. 

На  ній  линяють  весни,  мов  убір… 

Ви  плачете.  Вам  серце  розривається: 

 Людина  —  звір. 

О,  не  тривожтесь  так,  мої  улюблені: 

Людина  —  звір,  в  вас  чия  ж  любов? 

Ви  всі  —  до  храмів  храму  стежки  згублені 

 Святих  дібров.

коментар: україна ,тичина . всі його так не люблять ,чомусь!?він також був вбитий , але не фізично а як поет ,особистість . ви думаете він хотів , любив коміністів ? він їх боявся , але менше (до певного часу) Гумелев зовсім на політицну тему не писав , не скаржився(не в той час не в тому місті опинився, вся причина смерті).а ось тичина боровся і був зломлений ,зломлений тому що ніхто не знае його такого-

"Гаї шумлять..."

*  *  * 

Гаї  шумлять  — 

 Я  слухаю. 

Хмарки  біжать  — 

 Милуюся. 

Милуюся-дивуюся, 

 Чого  душі  моїй 

 так  весело. 

Гей,  дзвін  гуде  — 

 Іздалеку. 

Думки  пряде  — 

 Над  нивами. 

Над  нивами-приливами, 

 Купаючи  мене 

 мов  ластівку. 

Я  йду,  іду  — 

 Зворушений. 

Когось  все  жду  — 

 Співаючи. 

Співаючи-кохаючи 

 Під  тихий  шепіт  трав 

 голублячий. 

Щось  мріє  гай  — 

 Над  річкою. 

Ген  неба  край  — 

 Як  золото. 

Мов  золото  —  поколото, 

 Горить-тремтить  ріка, 

 як  музика 

                                                                                            всі вперто вірять що він тільки такий

          Партія веде              

Та нехай собі як знають

Божеволіють, конають, —

Нам своє робить:

Всіх панів до ’дної ями,

Буржуїв за буржуями

Будем, будем бить!

Будем, будем бить!

Адже це уже не дивно,

Що ми твердо, супротивно,

Владно устаєм.

Ми йдемо походом гідним, —

Всім пригнобленим і бідним

Руку подаєм!

Руку подаєм!

Оживляєм гори, води,

Вибудовуєм заводи,

Ростемо ж ми, гей! —

До пустель, каналу й річки

Наші славні п’ятирічки —

Мовби до дітей,

До своїх дітей

відкрийте очі і ви побачите більше ніж сподіваетесь